ПОСТАНОВА 21.02.2024, справа №120/1909/23, адміністративне провадження № К/990/27884/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М., суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/117154140
Особа_1 позивався до Військової
частини, просив визнати протиправною відмову у звільненні з військової служби
за доглядом за матір'ю, зобов'язати Військову частину звільнити його з військової служби. Позов був
обгрунтований тим, що Особа_1 був мобілізований на військову службу; має
непрацездатну матір, яка проживає з ним та потребує постійного догляду, на
підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач
надав копію висновку за формою № 080-2/о про наявність когнітивних порушень у
громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної
послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно якого ОСОБА_2 потребує
догляду вдома. Військова частина відмовила у звільненні, вказавши, що для звільнення
немає підстави. Місцевий суд рішенням
від 11.05.2023, з яким погодився апеляційний суд (постанова від 11.07.2023) у задоволенні
адміністративного позову відмовили, виходили з того, що долучений позивачем до
рапорту висновок не є належною підставою в розумінні п.п. «г» п. 2 ч.4 ст.26
Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для
звільнення позивача із військової служби за сімейними обставинами, оскільки
такий висновок не відноситься до документів, що підтверджують необхідність
здійснення постійного догляду за матір`ю позивача, а його призначенням є
отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Верховний суд залишив суові рішення нижчих
судів без змін, з огляду на
відсутність у висновку, інформації про необхідність постійного догляду,
Короткі висновки:
52. У …
переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє
поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким
інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність
стороннього нагляду, догляду.
53. При цьому, поняття «сторонній догляд» не
є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким
надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття
«постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не
здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового
обмеження, суцільним порядком.
62.
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби
за п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову
службу», суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в
нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується
необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей
документ.
63.Аналізуючи
повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317,
є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді,
догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена
ступінь втрати професійної працездатності.
64. Щодо осіб, які не відносяться до цих
категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і
потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що
такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії
закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про
наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони
потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за
формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Позиція Верховного Суду
39. … Суд вважає за потрібне дослідити
питання щодо того, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності
здійснення постійного догляду.
40. Так, визначення терміну «медичний
висновок» наведено у п.3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в
електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом МОЗ України
«Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони
здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на
підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову
або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про
стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
41. У пункті 3 Порядку розслідування та
ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом
МВС України від 05.10.2020 № 705, термін
«медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення
лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу
охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного
захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або
обстеження потерпілого поліцейського.
42. У пункті 3 розслідування та обліку
нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві,
затвердженого ПКМУ від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок»
визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії
(лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного
випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі
рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного
закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання
(отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого
про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на
нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих
виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я
виконувати роботу.
43. Отже, медичний висновок це документ, який
містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким
станом здоров`я.
44. Суб`єктами формування та видачі медичного
висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії
закладів охорони здоров`я.
45. В свою чергу, процедуру проведення
медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з
інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з
метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання,
групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи,
реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній,трудовій,
фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації
визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого ПКМУ від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення №
1317).
46. Відповідно до п.19, 24 Положення №
1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає
рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень
вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються
головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає
особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт
втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму
реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії
органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії
чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання),
що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою
реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне
страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня
втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових
видів допомоги.
Копія
індивідуальної програми реабілітації надсилається також
лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту
населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи
зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її
причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності -
витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати
професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
47. З наведеного вбачається, що лікар,
лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують
медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду
(витяг з акту огляду).
48.Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та
медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо
необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
49. Так, Положенням № 1317 визначено
процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли
повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення
інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини,
часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних
можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній,
професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та
психологічній реабілітації.
50. Відповідно до п.3 Положення № 1317
медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення
інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони
здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів
за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму,
обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які
спричиняють обмеження життєдіяльності.
51. За приписами п.п.1 п.11
Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження
життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в
сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний
потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою
пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної
працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я,
пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;
потребу осіб з
інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації,
виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а
також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з
інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою
втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у
додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому
нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні,
санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого
обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення
центрів соціального обслуговування;
причини смерті
особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений
комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли
законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;
медичні показання
на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до
керування ним.
52. У наведеному переліку прав та обов`язків
медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду»,
який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано
лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
53. При цьому, поняття «сторонній догляд»
не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким
надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття
«постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не
здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового
обмеження, суцільним порядком.
54. В свою чергу, відповідно до Порядку
організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом
МОЗ України від 09.04.2008 № 189 (у
редакції наказу МОЗ України від 01.06.2021 № 1066), при
лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми
власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з
медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
55. За приписами п.3 розділу ІІІ цього
Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача
документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до
вимог п.4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення
направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення
інвалідності;
3) надання до МСЕК
документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів
щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були
виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки
обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі
звернення керівника суб`єкта господарювання).
56. Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено,
що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для
встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці
відповідно до вимог, затверджених ПКМУ від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних
випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або
рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в
разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до
досягнення дитиною 16-річного віку.
57. Наказом МОЗ
України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової
документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах
охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної
облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у
громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної
послуги з догляду на непрофесійній основі».
58. Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції
висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при
захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість
(F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація,
інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у
симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20),
первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба
Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти,
інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки
черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації,
аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
59. Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що
висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання
соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку
подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним
особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі,
затвердженого ПКМУ від 23.09.2020 № 859.
60.У п.4 висновку вказуються
рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного
догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі
від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).
61.Повноваження лікарсько-консультативної
комісії закладу охорони здоров`я визначені ще в одному нормативно-правовому
акті - наказі МОЗ України від 31.07.2013№667 «Про
затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо
необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II
групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в
якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо
необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II
групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською
консультативною комісією (далі - ЛКК)
закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з
інвалідністю.
62. Повертаючись до підстав для звільнення
військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини
четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову
службу», суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в
нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується
необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей
документ.
63.Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної
комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що така
визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з
інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної
працездатності.
64. Щодо осіб, які не
відносяться до цих категорій, але які за станом
здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього
догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути
віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які
також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних
порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання
соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з
рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
65. Крім того, суд
зауважує, що абзац 4 п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий
обов`язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для
підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок
медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії
закладу охорони здоров`я.
66. Повертаючись
до обставин цієї справи судом встановлено, що позивачем до рапорту про
звільнення з військової служби додано висновок про наявність когнітивних
порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання
соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о),
відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу: догляду вдома.
67. При цьому,
п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий
обов`язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є
саме необхідність здійснення постійного догляду.
68.Жодного слова про систематичність, чи іншу
періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, немає. Саме по
собі поняття «догляд вдома» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк
останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до
самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження,
суцільним порядком.
69. З огляду на відсутність у висновку, складеного ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, інформації про необхідність постійного догляду, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Немає коментарів:
Дописати коментар