🔥Постанова ВП ВС від 01.02.2024 № 990/270/23 (11-179заі23):
📎https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/116920094
👨⚖️Суддя-доповідач: Желєзний І. В.
✅Поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду
✔️17. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
18. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
20. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
21. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
22. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
23. Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
24. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
25. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
27. Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
28. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
29. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
30. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
31. За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
32. Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
33. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
34. У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
35. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
36. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів(Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
37. У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
38. Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
39. У справі встановлено, що Указом № 727/2022 введено в дію рішення РНБО від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно з яким, зокрема, до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 (пункт 49 додатка до рішення), громадянки Російської Федерації та Республіки Кіпр ОСОБА_2 (пункт 169 додатка до рішення), громадянки Російської Федерації та Республіки Кіпр ОСОБА_2 (пункт 170 додатка до рішення) застосовано строком на десять років персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
40. Відповідно до пункту 3 оскаржуваного Указу № 727/2022 він набирає чинності з дня його опублікування, а тому перебіг строку на звернення до суду для його оскарження розпочинається саме із дня його опублікування (22 жовтня 2022 року).
41. Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
42. Оскаржуваний частково Указ № 727/2022 є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним у дію цим Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб; адресований цим особам; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на припинення конкретних правовідносин.
43. Оскільки спірний указ є індивідуально-правовим актом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню установлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
44. При цьому законодавством не визначено обов`язку відповідача доводити до відома осіб, до яких застосовано санкції, зміст указів в інший спосіб, аніж їх опублікування в офіційних виданнях.
45. Оприлюднення указів Президента України державною мовою в офіційних друкованих виданнях вважається належним способом доведення їх до відома. Незнання цього не звільняє від юридичних наслідків, які спричиняє Указ, зокрема і при зверненні до суду з пропуском визначеного для цього строку.
46. Натомість представниця позивачок звернулась до Верховного Суду з позовом про оскарження Указу № 727/2022 лише 17 жовтня 2023 року, тобто з пропуском зазначеного вище строку.
47. Надаючи оцінку доводам представниці позивачок, викладеним в апеляційній скарзі, про наявність обставин, які унеможливили подання ними позову в передбачений законодавством процесуальний строк, у зв`язку з відсутністю об`єктивної можливості дізнатися про існування оскаржуваного Указу № 727/2022 та своєчасно звернутись до адміністративного суду із цим позовом, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
48. Як убачається із позовної заяви, заявипро поновлення строку звернення до суду та апеляційної скарги, представниця позивачок, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом, зазначає, що позивачки вперше дізнались про оскаржуваний Указ № 727/2022 лише 17 квітня 2023 року, коли отримали лист від Pricewaterhouse Coopers LLP (міжнародної компанії, яка пропонує професійні послуги у сфері менеджмент-консалтингу та аудиту, входить до «великої четвірки» аудиторських компаній). Цим листом повідомлено ОСОБА_1 про припинення з нею договірних відносин через те, що українські органи влади застосували санкції. А тому вважає, що шестимісячний строк необхідно обчислювати саме від 17 квітня 2023 року (з моменту, коли позивачки дізналися про порушення своїх прав).
49. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
50. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.
51. Пунктом 4 рішення РНБО від 19 жовтня 2022 року, яке введене в дію Указом № 727/2022, передбачено, що Міністерство закордонних справ України має поінформувати компетентні органи Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та інших держав про застосування санкцій і порушити перед ними питання про запровадження аналогічних обмежувальних заходів.
52. Як правильно зазначив суд першої інстанції, представниця позивачок вказує на мотиви поновлення строку звернення із цим спільним позовом, які пов`язані саме з ОСОБА_1 , якій надійшов лист компанії Pricewaterhouse Coopers LLP від 17 квітня 2023 року.
53. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, зокрема, в апеляційній скарзі представниця позивачок зазначає такі факти: 08 листопада 2022 року банківська установа Starling Bank повідомила ОСОБА_3 про можливість відкликання її банківських коштів, а також про те, що її банківський рахунок буде закрито протягом 60 днів; 23 листопада 2022 року рахунок ОСОБА_2 був закритий згідно з повідомленням цієї банківської установи; 15 грудня 2022 року банківська установа Monzo Bank повідомила ОСОБА_3 про закриття її банківського рахунка 15 лютого 2023 року, коли й був заблокований її банківський рахунок в Monzo Bank; 14 лютого 2023 року система грошових переказів Wise без жодних пояснень закрила персональний фінансовий акаунт, який належить ОСОБА_2 ; банківська установа Cashplus Bank повідомила ОСОБА_2 про прийняте рішення про закриття її рахунку з 20 квітня 2023 року тощо.
54. Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, зазначаючи про факти закриття рахунків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у різних банках починаючи з 08 листопада 2022 року, представниця позивачок пов`язує це із застосуванням санкцій, які введені в дію оскаржуваним Указом № 727/2022. Тобто з цього моменту позивачки могли вживати активних дій щодо встановлення причин закриття їх рахунків та, зокрема, дізнатись про оскаржуваний Указ № 727/2022.
55. Суд першої інстанції правильно зазначив, що з написаного у позовній заяві можна зрозуміти, що дізнатися про оскаржуваний Указ № 727/2022 (при відповідному бажанні) не було труднощів і пошуковик Google у цьому швидко допоміг би (без необхідності читати офіційні друковані видання, такі як «Офіційний вісник України» та «Урядовий кур`єр», яких у Сполученому Королівстві Великої Британії, зі слів представниці позивачки, немає).
56. До того ж оскаржуваний Указ № 727/2022 разом з відповідним рішенням РНБО, яке вводились в дію, з додатками, у тому числі в частині, яка стосувалась позивачок, окрім їх опублікування в офіційних друкованих виданнях, були оприлюднені на офіційних вебсайтах Президента України (https://www.president.gov.ua/documents/7272022-44485), Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/727/2022#Text, https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/n0018525-22#n2), а також на офіційному вебсайті РНБО (https://www.rnbo.gov.ua/ua/Ukazy/5832.html).
57. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в оскаржуваному Указі № 727/2022, а саме в пунктах 49, 169 та 170 додатка до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» наведені достатні дані для ідентифікації позивачок як осіб, яких стосується таке рішення, зокрема: «ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Російської Федерації, відомості згідно з Єдиним державним реєстром платників податків Російської Федерації: ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1 ; ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка Російської Федерації та Республіки Кіпр; ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка Російської Федерації та Республіки Кіпр».
58. Отже, позивачки мали реальну можливість дізнатись про існування оскаржуваного Указу № 727/2022 з моменту його опублікування та оприлюднення в наведених вище офіційних друкованих виданнях або на офіційних вебсайтах Президента України, Верховної Ради України та РНБО. Така можливість існувала з 08 листопада 2022 року, коли банківські установи почали відмовлятися від обслуговування і співпраці з позивачками без повідомлення їх про причини прийняття такого рішення.
59. До того ж Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що з обсягу обставин, які повідомила представниця позивачок, достеменно невідомо, чи повідомляла компанія Pricewaterhouse Coopers LLP про існування санкцій та їх наслідки раніше, адже лист від 17 квітня 2023 року, яким ОСОБА_1 сповістили про розірвання співпраці («Termination of engagement»), надійшов усього за п`ять днів до завершення шестимісячного строку для оскарження Указу № 727/2022 за правилами адміністративного судочинства України. Ініціатива компанії Pricewaterhouse Coopers LLP щодо припинення співпраці, яка датована 17 квітня 2023 року, не впливає на дату, з якої, на думку представниці позивачок, має починатися відлік строку на оскарження Указу № 727/2022, і не може свідчити про те, що позивачки не могли дізнатися про цей Указ раніше, ніж отримали зазначений вище лист від 17 квітня 2023 року.
60. Також суд першої інстанції правильно зазначив, що з певних причин суб`єктивного характеру позивачки не те, що не знали, а радше не цікавилися оскаржуваним Указом № 727/2022, позаяк вважали, що події в Україні їх не обходять, до тих пір, поки не «відчули» його наслідків, виявом яких стала політика приватних компаній, які надають послуги у Сполученому Королівстві, по відношенню до них (позивачок). І тільки після цього вони вирішили звернутися із цим позовом.
61. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи представниці позивачок щодо неволодіння українською мовою як обставини, що унеможливила про їх вчасне ознайомлення з оскаржуваним Указом № 727/2022, оскільки статус позивачок як громадянок інших держав не надає їм порівняно з іншими особами жодних переваг як у вигляді особливого порядку інформування про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), так і у вигляді особливого визначення початку перебігу строку на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду.
62. Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам представниці позивачок щодо «вразливості» становища (чи правового статусу) позивачок.
63. Також помилковим є посилання представниці позивачок на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 805/4179/18-а, від 26 та 28 травня 2021 року у справах № 320/1778/20 та № 521/21455/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 та від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19, оскільки правовідносини, які виникли у цих справах, та у справі, яка розглядається, не є подібними. Зокрема, у справах № 805/4179/18-а, № 320/1778/20, № 521/21455/16-а та № 240/12017/19 позивачі просили Управління Пенсійного фонду України: здійснити перерахунок пенсії; нарахувати та виплатити пенсію по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; визнати неправомірними дії щодо несплати соціальної допомоги особі як дитині війни; здійснити перерахунок та виплатити заборгованість з державної пенсії. У справі № 340/1019/19 позивач просив стягнути витрати, пов`язані з утриманням та навчанням особи у закладі вищої освіти. Натомість у межах цієї справи (№ 990/270/23) спір виник у зв`язку з частковою незгодою позивачок з оскаржуваним Указом № 727/2022, яким уведено в дію рішення РНБО від 19 жовтня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
64. Ураховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду повторно наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість у справі, яка переглядається, представниця позивачок як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не вказала, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили їх звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ними всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ними позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від їх волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивачок щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
65. Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними спірними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 9901/518/19 (провадження № 11-1190заі19), від 05 лютого 2020 року у справі № 901/520/19 (провадження № 11-1191заі19), від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/68/20 (провадження № 11-157заі20), від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/473/21 (провадження № 11-515заі21), від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 (провадження № 11-119заі22).
66. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
